Дистанційне навчання. Українська література, 5 клас (12.01.2021)

           Шановні п'ятикласники, вітаю вас на уроці української                                                          літератури!

Сьогодні ми починаємо вивчати новий розділ — «Історичне минуле нашого народу». Мова піде про давні часи, коли наш край називався Руссю, правили там князі, захищали наш край козаки-запорожці. Саме назва Русь передувала назві Україна на позначення землі, заселеної українцями-русичами. Назву Україна вперше вжито в літописі близько 1187 року до Київщини, Переяславщини і Чернігівщини. Вона походить від слова країна, що означало рідний край, земля. Згодом назва Україна поширилась на всю нашу землю й дала найменування нашому народові, витіснивши з ужитку давнішу — Русь. Отже, ми помандруємо в минуле, а розпочнемо нашу розповідь з літописів. Щороку 9 листопада в українських церквах відбувається відправа пам'яті Преподобного Нестора Літописця. В Україні, починаючи з 1997 року 9 листопада, відзначають День української писемності та мови. Хто такий Нестор, що таке літописи і яке їхнє значення для розвитку української художньої літератури — дізнаєтесь на уроці.

Словникова робота (записати в зошиті)

Літопис — це твір,  у якому розповідь велася за роками (хронологічно). Саме слово походить від інших слів — «літо», що в давньоруській мові означало рік, та від слова «писати». Над літописами працювали ченці. У той час це була дуже складна та відповідальна праця. У літописах розповідалося про життя князів та про важливі події в державному житті. Саме тому літописи варто вважати історичними пам'ятками. Водночас у літописах автори використовували різні художні засоби, тому й мова цих творів емоційна та насичена. Отже, є підстави розглядати літописи і як художні твори.

Слово вчителя

«Повість минулих літ» — літописне зведення, складене в Ки­єві на початку XII століття, пам’ятка історіографії та літератури Київської Русі. Оригінал (першопис) «Повісті минулих літ» до наших днів не зберігся. Збереглися лише пізніші списки. Під «списком» розумі­ють «переписування» («списування») з іншого джерела. У даному літописі подані легенди про походження слов'ян, про заснування Києва, правління княгині Ольги тощо. Автором «Повісті минулих літ» вважають Нестора. Прізвище його нам не відоме, тому й називають його Нестором Літописцем. Нестор народився між 1040 та 1056 роками, походив, скоріше за все, із багатої родити. Коли йому виповнилося сімнадцять років, він пішов до Печерського монастиря.

Робота над літописом «Повість минулих літ»

Тема: хронологічне зображення подій, які відбувались на на­ших територіях до утворення Київської Русі та за часів правління перших князів.

Ідея: уславлення славетного минулого нашого народу.

Характеристика літопису «Повість минулих літ».

Починається «Повість» викладом всесвітньої історії, яку літо­писець веде від легендарного «світового потопу» і розподілу землі між синами Ноя. У вступній частині «Повісті» розповідається про народи, які пригнічували слов’ян ще на Дунаї.

Нестор розповідає легенду про апостола Андрія Первозванного, його подорож по Дніпру, пророкування на Київських горах, де мав бути збудований Київ. Цією легендою Нестор виправдовував при­йняття на Русі християнства.

У «Повісті» розширено легенду про заснування братами Києва.

Перша дата — 852 р.— у «Повісті» стоїть після оповідання про хозарську данину.

Під 859-862 роками Нестор розповідає про запрошення варязь­ких князів на Русь, зокрема Рюрика, Аскольда та Діра.

Епізод про смерть Олега від свого коня у «Повісті» зображено дуже жваво, нею завершується цикл напівлегендарних переказів, пов’язаних з ім’ям Олега.

Кілька цікавих оповідань Нестор вмістив у Володимировому ци­клі. Під 992 роком записано оповідання про єдиноборство руського юнака з печеніжином та заснування Переяславу.

Спираючись на народні перекази, Нестор вніс до «Повісті» опо­відання про четверту помсту Ольги над древлянами (про голубів, які підпалили Іскоростень).

Нестор увів до літопису також документальні матеріали — чотири договори руських князів із греками — договори Олега 907 та 911 рр., договір Ігоря 945 р. і договір Святослава 971 р.

Несторові також належать три оригінальні твори, що ввійшли до «Повісті». Це — оповідання про перенесення мощів Феодосія (1091), про напад половців на Печерський монастир (1096) і про по­хід Святополка з іншими князями проти половців (1107).

                     Морально-ідейне значення літопису

Авторів «Повісті» найбільше цікавила проблема походження добра і зла. Зло — це диявол, добро — бог. Людина має право вибо­ру між добром і злом. Бог дав людині «закон», дотримуючи якого, вона після смерті потрапить у рай, якщо ж піддасться диявольській спокусі — буде приречена на вічні муки. Будь-яке лихо людей — справедлива кара за їхні гріхи. Отже, історія людства — це прояв божественної волі. Всім історичним фактам і подіям літописець дає оцінку, керуючись цим критерієм добра і зла.

Важливою справою для літописця є моральна оцінка вчинків героїв. Якщо князь, на думку автора, вчинив правильно, на користь руській землі, богові і церкві, то він всіляко вихваляється; якщо ж він діє всупереч цим інтересам, то його неминуче чекає тяжка кара.

У «Повісті» об’єднано в одне ціле твори книжного і фольклорно­го походження різних жанрів. Усні оповідання, перекази, легенди, прислів’я, історичні пісні, воїнські повісті, житія, ораторські про­мови, повчання, твори перекладної літератури, давніші літописні нотатки — усе це під рукою літописця-патріота перетворилося на один монументальний твір, основним завданням якого було з’ясувати історію руської землі, її походження, розвиток, боротьбу з ворогами. Велич і слава Русі, заклик до єднання, боротьба проти княжих усобиць, уболівання за долю рідної землі, її народу — це провідні ідеї і мотиви літопису.

Перегляньте відео: 

В підручнику читати с. 139-144 та спробуйте написати вірш "Заснування Києва", використовуючи такі рими Кий - палкий, збудували - назвали.