Українська мова, 8 клас. 30.04.2020.
Тема: Письмовий твір-опис пам'ятки історії й культури на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі (з використанням відокремлених означень та обставин).
1.
Софійський собор у Києві
Собор святої
Софії - Премудрості Божої, Софія Київська або Софійський Собор — християнський
собор в центрі Києва, пам'ятка української архітектури і монументального
живопису 11 — 18 століть, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської
Русі. Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний
центр Київської митрополії. Знаходиться на території Софійського монастиря i є
складовою Національнoгo заповідника «Софія Київська». Окрім цього собору до
Національного заповідника належать такі пам'ятки історії, як Золоті ворота,
Андріївська церква, Кирилівська церква і Судацька фортеця.
Собор, як головний храм держави,
відігравав роль не тільки духовного, а й політичного та культурного центру. Під
склепінням Cв. Софії відбувалися урочисті «посадження» на великокняжий престол,
церковні собори, прийоми послів, затвердження політичних угод. При соборі велося літописання і були створені перші
відомі на Русі бібліотека та школа.
У «Повісті врем'яних літ» заснування
Софійського собору значиться під 1037 роком. Натомість в Новгородському
літописі ця подія позначена 1017 роком. В будь - якому разі, засновником собору
історичні джерела визначають київського князя Ярослава Володимировича
(Мудрого). В останні роки набула певної популярності гіпотеза щодо заснування
Софії Київської князем Володимиром, але на думку більшості європейських вчених
ця гіпотеза є безпідставною.
Храм присвячено Софії — Премудрості
Божій.
За свою багатовікову історію собор
пережив навали ворогів, пограбування, часткові руйнування, ремонти і
перебудови.
Київський Софійський собор був однією з
найбільших будівель свого часу. Загальна ширина храму — 54,6 м , довжина — 41,7 м , висота до зеніту
центральної бані — 28,6 м .
Собор має п'ять нав, завершених на сході апсидами, увінчаний 13-ма верхами, що
утворюють пірамідальний силует, і оточений з трьох боків двома рядами відкритих
галерей, з яких внутрішній має два яруси. Довгий час вважалося, що галереї
прибудовані до собору пізніше, але дослідженнями останнього часу доведено, що
вони пов'язані з ним єдиним задумом і виникли водночас. Тільки хрестильня,
вбудована у західну галерею, належить до середини XII
ст.
Увінчувала собор ступінчаста композиція
з тринадцяти бань, покритих свинцевими листами. Стіни викладалися з великих
природних каменів — граніту й рожевого кварциту, що чергувалися з рядами
плитоподібної цегли — плінфи. Мурування виконували на рожевому
вапняно-цем'янковому розчині. Первісно собор не був зовні потинькований і
побілений.
Нове відродження Софії Київської
пов'язане з київським митрополитом Петром Могилою У 1633—1647 рр. митрополит
проводить кап. ремонт собору та оздоблює його. Навколо нього споруджено
дерев'яні монастирські будівлі, а всю територію обнесено високою дерев'яною
огорожею. До робіт у соборі Петро Могила залучив італійського архітектора
Октавіано Манчіні. Основним будівельним матеріалом була цегла і вапняно-піщаний
розчин. Причому цегла часто застосовувалась не тільки для мурування стін і
склепінь, але й для фундаментів. Стандартних розмірів цегли не було, тому іноді
навіть в одному будинку можна зустріти цеглу різної величини. Внаслідок нерівномірності
випалювання цеглини мали різні відтінки — від темно- червоного до
світло-жовтого. Як правило, всі внутрішні приміщення будинків мали склепінчасті
перекриття. У житлових приміщеннях стояли печі, облицьовані візерунчастими
полив'яними плитками, що надавало інтер'єрам особливого колориту.
У 1697 році велика пожежа знищила
дерев'яні будівлі Софійського монастиря.
У 1699 р. почалося спорудження нових
кам'яних будинків навколо собору. Будівництво тривало по 1767 рік. У цей період
споруджено дзвіницю, трапезну, хлібню (пекарню), будинок митрополита, західні
ворота (Браму Заборовського), монастирський мур, південну в'їзну башту,
Братський корпус, бурсу. В архітектурі цих будівель і в зовнішньому вигляді
Софіївського собору після поновлень знаходимо характерні риси української
барочної архітектури XVII—XVIII століть.
Завдання:- ознайомтесь із інформацією, поданою вище;
- в підручнику с. 203 ( схема опису будівлі);
- за схемою напишіть твір-опис пам'ятки культури та історії Софіївського собору.
Коментарі
Дописати коментар